Розрахунок теплового навантаження будівлі
Розрахунок теплового навантаження будівлі виконують для підбору типорозмірів опалювальних приладів та елементів системи опалення, або для уточнення договірного навантаження прийнятого в теплопостачальній організації. Теплове навантаження може бути розраховане як за ініціативою власника приміщення, так і за розпорядженням теплопостачальної компанії.
що таке це розрахункове теплове навантаження
Теплове навантаження відповідає потребі приміщення в теплі за годину, при розрахунковій для системи опалення температурі зовнішнього повітря.
Тобто, теплове навантаження це максимальна кількість тепла, яка необхідна будівлі чи приміщенню за одну годину. Температура зовнішнього повітря на яку розраховується система опалення визначається за кліматичними даними регіону, в якому розташована будівля. Так, наприклад, для Харкова розрахункова температура зовнішнього повітря становить -23°C, а середня за опалювальний період -1°C.
Якщо теплове навантаження приміщення використовують для нарахування плати за опалення — її множать на кількість годин у звітному періоді та множать на знижуючий температурний коефіцієнт, який визначають виходячи із середньомісячної температури зовнішнього повітря за звітний період.
що входить до теплового навантаження
Теплова потужність системи опалення дорівнює сумі теплових втрат через огороджувальні конструкції приміщення та кількості тепла необхідного для нагрівання вентиляційного повітря. Сумарна потужність встановлених опалювальних приладів має перевищувати на 10% потребу приміщення в теплі.
Як правило, розрахунок теплового навантаження виконують при реконструкції системи опалення, а також після термічної модернізації, наприклад, утеплення стін або заміни вікон.
як визначено теплове навантаження, зазначене в договорі з теплопостачальною компанією
Теплове навантаження квартири, плата за опалення якої стягується за показаннями квартирного теплолічильника, визначається як частка в тепловому навантаженні будівлі дорівнює відношенню опалювальної площі цієї квартири до опалювальної площі всіх квартир будівлі.
Теплове навантаження житлової будівлі визначалося розрахунком під час проектування.
Теплові навантаження квартир, плата за опалення яких стягується пропорційно до опалювальної площі, як правило, індивідуально не визначаються і в договорі з теплопостачальною організацією (тепловою мережею) не фігурують.
Теплове навантаження вбудованих у житлові будинки приміщень комерційного призначення, яке фігурує в договорі з тепломережею, могло бути розраховане як частка в тепловому навантаженні всієї будівлі, пропорційна займаній цим приміщенням опалювальної площі в площі житлового будинку, або отримана розрахунком як сумарна величина теплових втрат та тепла необхідного для нагрівання вентиляційного повітря.
Величина теплової потужності розрахована з урахуванням фактичних властивостей конструкцій і призначення приміщень, апріорі точніше відображає потребу приміщення в теплі.
Теплове навантаження будівель типового будівництва, приймалося за типовими проектами цих будівель, а для нетипових і новозбудованих будівель розраховувалося індивідуально та узгоджувалося з теплопостачальною організацією.
чому навантаження відрізняється від фактичного споживання тепла
Як правило, фактичне споживання тепла приміщеннями суттєво відрізняється від розрахункових значень із низки причин:
1 Повітрообмін, прийнятий у розрахунку вентиляційної складової, передбачає повну зміну всього повітря один раз на годину для житлових кімнат та 1,5 рази на годину для офісних приміщень. При цьому, єдиним джерелом припливу вважалася інфільтрація повітря через щілини у вікнах. Інфільтрація через вікна не витримувалась ні в минулі часи з дерев'яними віконними рамами і тим більше не витримується після встановлення пластикових вікон. Частка вентиляційної складової у тепловому навантаженні приміщення коливається від 30 до 50%.
2 Стихійна заміна вікон, а також скління балконів сучасними металопластиковими конструкціями з енергоефективними склопакетами та часткове утеплення фасадів — суттєво скорочують потребу будівлі у теплі.
3 Самостійна заміна опалювальних приладів, як правило, більш потужними та нерегульованими — збільшує споживання тепла приміщенням, при цьому надлишок тепла викидають через відкриті кватирки.
4 До системи опалення при розрахунковій температурі зовнішнього повітря (-23°С для міста Харкова), повинен надходити теплоносій з температурою 95°С. Теплові мережі, та й автономні котельні, як правило, не витримують таких високих температур теплоносія, та цього власне і не потрібно, тому що розрахункового повітрообміну у нас немає (див. пункт 1), а надлишок тепла довелося б випускати через відкриті вікна.
Навіть найточніший розрахунок теплового навантаження дозволяє обчислити лише приблизну потребу будівлі в теплі, фактичне теплоспоживання може істотно відрізнятися від розрахункових значень та визначити його можна лише встановивши лічильник тепла на систему опалення будинку.
